Заблуждение...
Инок59
Нас приучают с самого рождения,
К добру и злу, ставя других в пример.
Но жизнь - это большое заблуждение,
Что соткано из множества химер.
Когда нетленный дух вошёл в материю,
По ряду не понятных нам причин,
В сознание внедрили сон, мистерию,
Что жизнь есть то, что наша плоть влачит.
На деле же, всё это игры разума,
Бушуют в нас коварство, злоба, спесь.
Коль по подобию мы созданы, как сказано,
Откуда столь пугающая взвесь?
Нас выгнали из рая в наказание,
Отправив здесь страдать и умирать.
И каждому даётся испытание,
Но каждый ли способен осознать?
Вместо того, чтобы с ЛЮБОВЬЮ каяться,
Мы за «мирское» с жадностью дрожим.
И от того боимся так преставиться,
Цепляясь за пустые миражи.
В природе всё стремится к равновесию,
И тело бренно - это лишь фантом.
Какою мерой душу свою взвесили,
Такой воздастся в вечности потом.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
